НIколи я не знав, що так люблю



Категории Максим Рильський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Нiколи я не знав, що так люблю — До болю, до смертельного жалю — Понад Днiпром срiблистi верболози. Березу, що прозорi ронить сльози На тиху, присмирнiлу мураву, Бур'ян в напiвзасипанiм рову, Де часом вальдшнеп, поетична птиця, Мiж листям жовтим вiд стрiльця таïться. Нiколи я не знав, як тяжко жить Без солов'я, що в пiснi аж тремтить Тiльцем своïм маленьким i гарячим... (Коли таке ми раз в життi побачим, Як бачив я в лiщинi, при горi, Насупроти рожевоï зорi, Над рiдним ставом,— нiжноï отрути Нiколи нам, довiку не забути!) Нiколи я не знав, що малюки, Вiтаючи нас помахом руки, Коли наш поïзд мiж полями лине, Дарують неоцiннi нам перлини, Якi ревниво треба берегти. Чужi перетинаючи мости, Милуючися пишними мiстами, На площi, що розквiтли прапорами I головами людськими киплять, Я голосу не можу вiдiгнать Єдиного, що зве мене i кличе, I заглядаєш ти менi у вiчi, I я руками тiнь твою ловлю. Нiколи я не знав, що так люблю.
НIколи я не знав, що так люблю