СЛОВО ПРО РIДНУ МАТIР



Категории Максим Рильський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Благословен той день i час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрiбними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степiв широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг бiлого Херсона, Що свiй дiвочий гнучий стан До днiпрового тулить лона. Благословенна ти в вiках, Як сонце наше благовiсне, Як вiщий бiлокрилий птах, Печаль i радiсть наша, пiсне, Що мужнiсть будиш у серцях, Коли над краєм хмара висне. Благословеннi ви, слiди, Не змитi вiчностi дощами, Мандрiвника Сковороди З припорошiлими саквами, Що до цiлющоï води Простує, занедбавши храми; Благословен мечiв ясних Огонь, отчизни охорона, Iржання коней бойових, Морських походiв даль солона, I Енеïди владний смiх, Полтави тихоï корона, Гаряча дума Кобзаря, Що i в огнi не спопелiє, I молоток Каменяра, I струни Лисенка живiï, I слави золота зоря Круг Заньковецькоï Марiï! I труд, i пiт благословен, Життя рясного виногради, I при дорозi зелен клен, I свiтло мудроï лампади, I майво збратаних знамен Навкруг Кремлiвськоï огради. Благословенна синь озер, I Псло, i повiв рути-м'яти, Народу генiй, що не вмер, Не вмре вiд жодноï гармати, У гронi свiтлому сестер Благословенна наша мати. Благословеннi ви, брати, Що в сяйвi дружби i свободи Идете до спiльноï мети, На яснi зорi й тихi води, Благословен i славен ти, Росiйський смiливий народе! Хто може випити Днiпро, Хто властен виплескати море, Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе? Настане день, настане час — I розiллється знов медами. Земля, що освятив Тарас Своïми муками-дiлами, Земля, що окрилив Тарас Громовозвукими словами. Хiба умерти можна ïй, В гарячiй захлинутись кровi, Коли на справедливий бiй Зовуть i дерева в дiбровi, Коли живе вона в мiцнiй Сiм i великiй, вольнiй, новiй? Хiба ïй можна одцвiсти, Коли зоря горить рожева, Коли шумлять-дзвенять свiти Вiд рику раненого лева, Лисицi брешуть на щити I кличе див поверху древа! Хто золоту порве струну, Коли у гуслях — дух Боянiв, Хто димний запах полину Роздавить мороком туманiв, Хто чорну витеше труну На красний Киïв наш i Канiв? Нi! Сили на землi нема I сили на землi не буде, Щоб потягти нас до ярма, Щоб потоптати нашi груди, Бо Партiя бiля керма Стоïть, радянськi, вiльнi люд и I Гримить Днiпро, шумить Сула, Озвались голосом Карпати, I клич подiльського села В Путивлi, сивому чувати. Чи совам зборкати орла? Чи правду кривдi подолати? О земле рiдна! Знаєш ти Свiй шлях у бурi, у негодi! Встає народ, гудуть мости, Рокочуть рiки ясноводi!.. Лисицi брешуть на щити, Та сонце устає — на Сходi! 1941 p.
СЛОВО ПРО РIДНУ МАТIР